![]() У 1972 році закінчила Пухівську середню школу, а у 1976 році - Київський топографічний технікум. Любов до рідного села, до рідного краю не дозволила проміняти його на життя у столиці, куди її направили на роботу. Змушена була працювати не за фахом на різних посадах у радгоспі "Пухівський", директором Будинку культури, в санаторії -профілакторії „ Зоряний", у відділі Соціального захисту населення. Любов до рідного слова привела її в 1983 році в літературно-мистецьке об'єднання "Криниця" міста Бровари, при районній газеті "Нове життя". З того часу сотні разів друкувалася в районній газеті з віршами, гуморесками, дописами на злободенні теми села і району. З виступами об'їздила багато шкіл, бібліотек району, Броварів та навіть міста Києва. В газетах "Сільські вісті", "Київська правда", "Молода гвардія", "Злагода", "Патріот України", "Веселі вісті", в обласних, районних газетах Івано-Франківської, Черкаської та Вінницької областей, в журналах "Київ", "Перець" та на радіо неодноразово звучали усмішки та гуморески . У 1987 році була учасником обласного семінару молодих літераторів в Ірпені. А у 1988 році - учасником республіканського семінару в м. Києві та учасником наради молодих літераторів в 1989 році. Друкувалася у колективному збірнику „ Криниця" (1994 рік), (2005 рік). У 1995 році вийшла перша книга гумору „ Тримай язик за зубами". У 2003 році - ( у співавторстві ) історико - краєзнавча "Наше село Пухівка". У 2004 році — книга гумору "Якби я була Президентом". 2005 рік - збірка поезії "Босоніж по стерні" та дитяча "У лисички, у сестрички". 2008 рік - "Пухівські придибенції", « Дивосвіт мого дитинства» 2009 рік - друкувалася в всеукраїнському гумористичному альманасі "3 ким сміється Україна". Двічі лауреат гумористичної премії "Світ уцілів, бо сміявся" газети "Веселі вісті", Лауреат літературної премії імені Григорія Чупринки за книгу гумору « Якби я була президентом». Із 2007 року на заслуженому відпочинку. Одружена. Має двох доньок і двох онуків. Живе у рідному селі. |
Наше село > Знані люди >