Історична довідка Колись, у сиву давнину, князь Володимир Мономах утворив на річці Десна Слобідку, перше згадування про яку датується 980 роком. А в 1055р. Всеволод Ярославич подарував Слобідку на Десні Києво-Печерському монастирю. Монахи тут тримали качок і гусей і уміло обробляли пух, який йшов на продаж та виготовлення пухових ковдр та подушок монахами, тому в 1631 році село отримало назву Пухівка. 14 жовтня 1808 р. в Пухівці відбулася важлива для прихожан села подія - відкрилася новозбудована церква Покрови Святої Богородиці. В той час село налічувало 92 двори, де проживало 384 чоловіків та 395 жінок. Село не оминули соціально-економічні перетворення ХХ сторіччя та Велика Жовтнева Революція. 24 листопада 1917 р. уже почала свою діяльність Пухівська сільська рада, з першим її головою Терещенком Корнієм Герасимовичем. На початку 30-х років в країні почалася суцільна колективізація, а в 1929 р. в Пухівці у першу сільськогосподарську артіль об'єдналися 22 сім'ї. Артіль називалася «Рух», а згодом було створено ще дві артілі «Червона зірка» і «Ударник», а у 1932 р. усі три артілі об'єдналися в колгосп. Перед війною цей колгосп був одним із самих заможних і найкращих колгоспів р-ну. В селі були навіть поставлені теплиці для вирощування шампіньйонів. В 1939 р. пухівчани були мобілізовані на війну з Фінляндією, а через два роки розпочалася Велика Вітчизняна Війна. Багато лиха і суму принесла війна нашому народові - кожен третій пухівчанин загинув під час Великої Вітчизняної війни. 276 юнаків і дівчат було вивезено до Німеччини на непосильну працю. Десятки жителів села закатовано в застінках Гестапо, а простого селянина Михайленка Сергія Лукича було повішано на шкільному подвір'ї на страх односельчанам. 23 березня 1943 р. вже не село, а попелище, було звільнено від німецьких окупантів, 80% будинків було спалено німцями. Повернувшись до рідної домівки гордість села - Микал Степан Федорович, командир мінометної обслуги 797 стрілецького полку 40 армії першого Українського фронту. Звання Героя Радянського Союзу С. Ф. Микал отримав за захоплення і утримання плацдарму правого берега ріки Прут. Після смерті Степана Федоровича його іменем в селі названо вулицю. У повоєнні роки пухівчани почали будувати собі нові будинки, відновили МТС, довели до порядку зруйноване господарство. Було створено колгосп ім. Ватутіна, а потім реорганізовано в радгосп «Пухівський». В 1966 р. радгосп було перейменовано на «Пухівську птахофабрику». В той час в селі нараховувалося 774 двори з 2431 жителем, а в 1995 р. «Пухівська птахофабрика» приєднується до Київської птахофабрики. В ці роки зводяться нові споруди: побудовано нову середню школу, дитячий садок, їдальню, аптеку, було прокладено асфальт до шляхової магістралі Київ - Москва - Ленінград. |
   |
|